Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. Одним з основних завдань є охорона навколишнього природного середовища.
Охорона природи — сукупність державних і загальноосвітніх заходів, спрямованих на збереження атмосфери, рослинності і тваринного світу, грунтів, вод і земельних надр.
Регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснюються відповідно до статті 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” (далі — Закон) з метою забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров’я людей та навколишнє середовище.
Відповідно до Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись виключно після отримання дозволу на викиди, виданому суб’єкту господарювання дозвільним органом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Згідно з п.2 «Порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002р. №302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами – це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Окрім цього, згідно «Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995р. №7, «стаціонарне джерело забруднення атмосфери» – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.
У випадку, якщо суб’єкт господарювання використовує автономну систему опалення (котли, конвектори, тощо); здійснює виробничу діяльність в результаті якої в атмосферне повітря потрапляють забруднюючі речовини відповідно до технологічного регламенту підприємства, необхідно отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Водночас, відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», підприємства, установи, організації та громадяни- суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов’язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан зобов’язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.
Також, відповідно до розділу VIII Податкового кодексу України с. 243 ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення підприємства, установи, організації та громадяни-підприємці зобов’язані сплачувати податковий збір за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Екологічний податок – загальнодержавний обов’язковий платіж, що сплачується з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин та розміщення відходів, у тому числі радіоактивних. За відсутності дозволу на викиди не можна провести сплату через невстановленість обсягів викидів забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря, що є грубим порушенням чинного природоохоронного законодавства.
При несвоєчасному отриманні дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, подальше здійснення господарської діяльності підприємства вважатиметься як таке, що суперечить чинному природоохоронному законодавству.
У разі відсутності дозволу на викиди до об’єктів та суб’єктів господарювання застосовуються санкції відповідно до законодавства.
Найбільш поширені питання щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Хто, повинен отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин?
Усі суб’єкти господарювання, що мають стаціонарні джерела викидів.
Підстава: ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»
Хто видає дозвіл на викиди забруднюючих речовин?
Дозвіл на викиди видається:
Для об’єктів І групи (об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися найкращі доступні технології та методи керування) – Мінприроди, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Для об’єктів ІІ та ІІІ групи ( ІІ група - об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися найкращі доступні технології та методи керування;
ІІІ група - об'єкти, які не входять до І і ІІ груп) – обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Підстава: ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»
Документи подаються до дозвільного центру в областях або при Мінприроди (відповідно до групи об’єкту). В Донецькій області документи подаються до Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації, розташованого за адресою: м. Краматорськ, вул. Богдана Хмельницького, 6.
Термін дії дозволу на викиди забруднюючих речовин
Для об’єктів І групи – сім років
Для об’єктів ІІ групи – десять років
Для об’єктів ІІІ групи – необмежений
Підстава: ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»
Яка процедура отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин?
Послідовність кроків щодо отримання дозволу на викиди визначається Постановою КМУ від 13 березня 2002 р. №302 «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-суб’єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи»
У Дозвільному центрі повинен бути регламент отримання дозволу на викиди, який підготовлений з урахуванням вимог цієї постанови.
В загальному вигляді процедура отримання дозволу на викиди виглядає наступним чином.
Дозвіл на викиди забруднюючих речовин може отримуватися для нового об’єкту, який вводиться в експлуатацію або для діючого об’єкту.
Алгоритм отримання дозволу на викиди:
1. Виконання інвентаризації викидів забруднюючих речовин.
Основні положення інвентаризації викидів в Україні визначаються Інструкцієюпро зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 р. №7.
В Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві зазначено, що матеріали інвентаризації викидів використовуються для:
– розробки нормативів утворення забруднюючих речовин, які відводяться у атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд та об’єктів;
– розробки нормативів гранично допустимих викидів;
– регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферу;
– здійснення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря;
– розробки короткострокових і довгострокових планів заходів підприємств;
– розробки екологічних програм по зниженню викидів забруднюючих речовин в атмосферу.
Інвентаризація включає в себе характеристику технології, газоочисних установок з точки зору утворення і відведення забруднюючих речовин, визначення параметрів стаціонарних джерел викидів, а також характеристику неорганізованих джерел.
При інвентаризації викидів забруднюючих речовин використовуються матеріали:
– прямих методів вимірів, які основуються на проведенні безпосередніх інструментальних вимірів;
– розрахункових методів з використанням галузевих методик, які затверджені органами Мінприроди України.
– матеріали технологічного регламенту та проектних показників.
Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин включає розділи:
1)Відомості про підприємство
2)Загальна частина
3)Об’ємно-планувальні рішення промплощадки
4)Характеристика джерел утворення забруднюючих речовин
5)Характеристика джерел викидів забруднюючих речовин
6)Характеристика газоочисних установок
7)Характеристика викидів забруднюючих речовин від основних виробництв
8)Висновки та рекомендовані заходи по експлуатації і наладці технологічного обладнання та газоочисних установок
На практиці підприємства часто не мають фахівців необхідної кваліфікації для виконання інвентаризації викидів і замовляють такі роботи спеціалізованим організаціям.
2. Підготування за встановленими вимогами документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та файлу в форматі XML.
3. Ознайомлення громадськості з інформацією про отримання дозволу, відповідно до законодавства (фактично це подача в газеті оголошення).
4. Подання до дозвільного центру комплекту документів (перелік у відповідності до регламенту дозвільного центру).
5. Отримання дозволу на викиди (безкоштовно).
6. Це питання не слід недооцінювати, оскільки відповідальність за якість підготовлених документів та коректність дозволу розтягується на термін його дії (від 7 років і більше).
Коректність даних дозволу на викиди в подальшому зав’язана на:
- виконання поточного виробничого контролю;
- нарахування та сплата податків за викиди.
Результати перевірки інспекції, які можуть супроводжуватися:
- штрафними санкціями;
- нарахуванням збитків;
- анулюванням дозволу на викиди та необхідністю переробляти усю роботу.
З формальної сторони вимоги до виконавців робіт виглядають наступним чином.
Виконання інвентаризації викидів – виконує господарюючий суб’єкт самостійно.
Підготування за встановленими вимогами документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів – виконавці, яким надано право на розробку таких документів, занесені до відповідного переліку Мінприроди України.
Подача документів до дозвільного центру та отримання дозволу на викиди– виконує господарюючий суб’єкт самостійно, або довірена особа (по довіреності).
На практиці зазвичай суб’єкти господарювання з самого початку виникнення такої потреби намагаються співпрацювати з розробником документації, який має відповідні дозволи на виконання таких робіт та досвід їх виконання.
Враховуючи складність робіт та високий рівень відповідальності, така позиція є цілком оправданою.
