12 червня відзначається Всесвітній день боротьби з дитячою працею

Допомагати батькам по господарству - неписаний обов’язок кожної дитини. Та, нажаль, у світі є країни, де маленькі дітлахи змушені тяжко працювати для того, щоб їхня сім’я просто змогла вижити.
Саме через це, Міжнародна організація праці (МОП) запровадила Всесвітній день боротьби з дитячою працею, який щороку відзначається 12 червня.
Сьогодні проблема дитячої праці має світові масштаби через економічні, соціальні та історичні причини. У багатьох країнах світу дитяча праця вважається незаконною. Мільйони хлопчиків та дівчаток ще з раннього дитинства працюють, що позбавляє їх можливості отримати освіту, відпочивати, оздоровлюватися, порушує їх основні свободи і права. Крім того, більшість з них стають жертвами найгірших форм дитячої праці, таких як робота в небезпечних умовах, рабство, інші форми примусової праці, стають учасниками протиправної діяльності, наприклад, торгівлі наркотиками, проституції, задіяні у військових конфліктах.
Відповідно до Конвенції МОП, дитяча праця - це праця, що шкодить добробуту дітей, заважає їхній освіті, розвитку та майбутньому професійному становленню. Така праця може завдати дітям непоправної шкоди; вона суперечить нормам міжнародного права і українському національному законодавству. Тому роботодавці стараються не афішувати дитячу працю на власних підприємствах, адже це зобов’язує їх нести юридичну відповідальність за них та “невигідні ” фінансові затрати.
Кримінальним кодексом України, зокрема статтею 150, передбачено кримінальну відповідальність за експлуатацію дитини,  яка  не  досягла  віку,  з  якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці.
Загальні критерії визначення дитячої праці – вік дитини та характер роботи. Дитяча праця як форма праці означає всі форми наймання та роботи, виконуваної дітьми віком до 18 років. Це може бути як оплачувана, так і неоплачувана робота та діяльність, що в психологічному, фізичному і соціальному або моральному планах пов’язані з небезпекою чи заподіянням шкоди.
В трудовому законодавстві України враховані особливості праці неповнолітніх (мінімальний вік прийому на роботу з 15 років і тільки за згодою одного із батьків, скорочений робочий тиждень, заборона працювати вночі та позаурочний час тощо), які з часом можуть звести до мінімуму праці дітей.
Освіта є одним із найсуттєвіших вирішень, щоб запобігти використанню праці дітей. Бо діти, які отримали базову освіту та професійну навичку, мають більше шансів на ринку праці; вони обізнані зі своїми правами, і тому менш вірогідно, що вони виконуватимуть небезпечну роботу чи працюватимуть у шкідливих умовах. Крім того, можливість одержати освіту може запобігти залученню дитини до небезпечної і важкої праці.
Україною ратифіковано низку нормативно-правових актів, що здійснюють правове регулювання у даній сфері, а саме: Конвенція ООН про права дитини, Конвенція Міжнародної організації праці про мінімальний вік для прийому на роботу  та Конвенція МОП про негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці,  відповідні норми яких закріплено Законом України «Про охорону дитинства».
Пам’ятайте, діти повинні в першу чергу навчатися, а не працювати!