У рамках інформаційної кампанії Держрибагентства «Нерест – 2021» хочемо проінформувати вас про один із традиційних заходів для покращення умов природного відтворення водних біоресурсів – застосування штучних нерестовищ.
Під впливом антропогенних, техногенних та природних факторів велика частина акваторій українських водойм зазнала негативних змін. Багато природних нерестовищ через зміни рівня води висихають або заростають рослинністю. Відкладена ікра після швидкого падіння рівня води гине, що зменшує популяцію видів риби. Тому у тих водоймах, де погіршилися умови розмноження риб, додатково споруджуються і встановлюються штучні нерестовища.
Ефективність штучних нерестовищ залежить від місця та часу їх установки. Так, зручними для установки вважаються ділянки водойм, які знаходяться ближче до природних нерестовищ, глибиною від двох до п’яти метрів, з достатнім рухом водної маси. На таких ділянках вода добре прогрівається, не відбувається сильне замулення нерестового субстрату та створюються сприятливі умови для розвитку ікри риб. Нерестовища не потребують особливого догляду, необхідно лише приблизно раз на два тижні виймати їх із води та чистити від намулу.
При установці штучних нерестовищ враховуються екологічні особливості тих видів риб, для яких їх створюють. При цьому беруться до уваги чинники середовища, що впливають на нерест і нормальний розвиток ембріонів, а саме: температурний режим, вміст у воді розчиненого кисню, глибину, площу, швидкість течії, характер нерестового субстрату.
Для фітофільних риб (лящ, сазан, тарань, плітка, лин, щука та ін.) у переднерестовий період створюються донні і плавучі штучні нерестовища. Донні нерестовища влаштовуються на мілководдях в озерах, водосховищах, лиманах, дельтах річок на ділянках, захищених від вітрів, з глибинами від 0,5 до 2 м і швидкістю течії не більше 0,2 м/с. На дні намічених ділянок розміщується нерестовий субстрат (гілки ялини, ялівцю, в’язки зі старих капронових сіток, відмиті кореневища очерету, рогозу). При цьому площа одного нерестовища не повинна перевищувати 1 га.
Плавучі штучні нерестовища застосовуються на водосховищах і озерах. Основу такого нерестовища складає рама з дерев'яних жердин або із стебел рогозу, очерету чи верби.
Для судака у переднерестовий період робляться гнізда. Для цього виготовляються круглі каркаси з дроту або гілок верби, які обтягуються капроновою сіткою. На сітку кладуться відходи від виготовлення капронового волокна. Гнізда розміщуються на дні водоймища.
Штучні нерестовища для літофільних риб (осетрові, лососеві) будуються у нижніх б'єфах гідровузлів (на ділянках річок нижче за дамбу ГЕС) і в обвідних каналах. Як нерестовий субстрат використовуються крупний гравій, галька діаметром 5-10 см і бутовий камінь діаметром 15-30 см.
Зазвичай нерестовища встановлюються незадовго до нересту водних біоресурсів. З метою захисту відкладеної ікри від хижих риб рекомендується кожну нерестову конструкцію після закінчення ікрометання захищати дрібнопористою деллю, або влаштовувати спеціальні плавучі садки, куди необхідно поміщати субстрат з ікрою для інкубації.
Штучні нерестовища – унікальний та недорогий спосіб покращити екологічні умови для природного відтворення водних біоресурсів. За умови правильної технології виготовлення, вони захищають ікру від загибелі, характеризуються високою ефективністю освоєння субстрату та підвищеним виходом життєздатної молоді риб.
Управління Державного агентства рибного господарства у Донецькій області
