«Визнати винним гр-на П. у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити П. від відбування покарання з випробуванням із встановленням йому трирічного іспитового строку…» Нерідко, на практиці доводиться пояснювати, що являє собою «іспитовий строк». Більшість схильна думати, що винесення судом такого вироку повністю звільняє особу від кримінальної відповідальності. Що ж таке звільнення від відбування покарання з випробуванням та іспитовий строк?
Іспитовий строк — це певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим і останній під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки та інші умови випробування. Значення іспитового строку полягає і в тому, що тільки протягом цього строку особа визнається судимою і за нею здійснюється контроль та соціально-виховна робота уповноваженим органом з питань пробації.
На обліку в Лиманському міському відділі філії Державній установі «Центр пробації» в Донецькій області перебувають особи які засуджені до різних покарань не пов’язаних з позбавленням волі, деякі з них: громадські або виправні роботи, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та особи звільнені від відбування покарання з випробуванням, які становлять більшу кількість осіб, які перебувають на обліку.
Як правило, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до дотримання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування (пробацію), від результату якого залежить його подальша доля — звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
Тривалість іспитового строку встановлюється від одного року до трьох років (неповнолітнім – 2 роки). Перебіг іспитового строку починається з моменту оголошення вироку і не підлягає скороченню в заохочувальному порядку.
У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов’язки, згідно статті 76 Кримінального кодексу України:
1) періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Також, суд може додатково покласти такі обов’язки:
1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;
2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);
4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;
5) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб;
6) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.
Невиконанням обов’язків вважається випадок, коли засуджений не виконав хоч один з обов’язків, які було покладено на нього судом. Систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Найбільш бажаним для держави, самого засудженого і його близьких є сприятливий наслідок, тобто звільнення від відбування призначеного покарання, яке здійснюється судом після встановлення, що іспитовий строк особа пройшла успішно, засуджений виконав покладені на нього обов’язки, не вчинив протиправних діянь.
Несприятливі наслідки настають для засудженого у випадках, коли направляється судом для реального відбування призначеної міри покарання через те, що він не виконав покладених на нього обов’язків або систематично вчиняв правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення та вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення.
Довіра, що виявлена до засудженої особи, а також гуманізм, виражений у звільненні винного від відбування покарання, як передбачається, повинні проявитися в його прагненні довести своє виправлення або перевиховання зразковою поведінкою.
Лиманський міський відділ філії ДУ «Центр пробації» в Донецькій області
