Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, чи з фізичною особою, що використовує найманих працівників, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Право на працю реалізується різними шляхами. Одні громадяни займаються індивідуально-трудовою діяльністю, інші — створюють або влаштовуються на підприємства. Переважна більшість громадян влаштовуються на роботу шляхом укладення трудового договору, як наймані працівники.
Чинним законодавством про працю не передбачена така форма трудових відносин як стажування, тобто набуття навичок, необхідних для виконання майбутньої роботи, під час безпосереднього виконання роботи, на безоплатній основі.
Отже, стажування без оформлення на роботу працівників є прямим порушенням трудового законодавства. Навіть якщо воно безоплатне. Вимогами КЗпП (ст.21,23,24,26) не передбачено проходження стажування особою, яка бажає працевлаштуватися шляхом укладення договору, для перевірки її кваліфікації та навиків роботи або отримання таких. Стажування в цілях придбання практичних навиків, необхідних для виконання посадових обов’язків, може бути організоване за наявності відповідного договору між роботодавцем, претендентом на посаду (безробітним) і державним центром зайнятості (ст.35 Закону від 05.07.2012 № 5067-VI, далі- Закон № 5067). Перевірка роботодавцем кваліфікації майбутнього працівника або навчання його навикам, необхідним для подальшої роботи, шляхом його допуску до роботи без оформлення з ним трудових відносин і виплати йому зарплати- незаконна.
Стажування працівника без відповідного оформлення й оплати його праці загрожує роботодавцеві штрафами. За таке правопорушення передбачено штраф у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного неоформленого працівника 96000 грн. та в розмірі однієї мінімальної заробітної плати 3200 грн. за порушення інших вимог трудового законодавства (абзацу 6 ч. 2 ст.265 КЗпП). Також, в особливо серйозних випадках, порушення законодавства про працю, у тому числі пов’язаних із використанням праці найманих працівників без оформлення належним чином трудових відносин, стосовно такого роботодавця може бути порушено кримінальну справу.
Дотримання роботодавцем трудового законодавства— це запорука стабільного та прибуткового бізнесу, гарантія уникнення проблем як із найманими працівниками, так і з відповідними органами, уповноваженими здійснювати контроль за дотриманням вимог трудового законодавства
