Законодавча база

Про доступ до публічної інформації

               Цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Розділ I 
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Публічна інформація

1. Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

2. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 2. Мета і сфера дії Закону

1. Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

2. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Стаття 3. Гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації

1. Право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Стаття 4. Принципи забезпечення доступу до публічної інформації

1. Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень;

2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;

{Пункт 2 частини першої статті 4 в редакції Закону № 319-VIII від 09.04.2015}

3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Розділ II 
ПОРЯДОК ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 5. Забезпечення доступу до інформації

1. Доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:

в офіційних друкованих виданнях;

на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;

на єдиному державному веб-порталі відкритих даних;

{Пункт 1 частини першої статті 5 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 319-VIII від 09.04.2015}

на інформаційних стендах;

будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом

1. Інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

2. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

3. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

4. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

5. Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

6. Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону.

{Частина шоста статті 6 в редакції Закону № 4711-VI від 17.05.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 224-VII від 14.05.2013; в редакції Закону № 1700-VII від 14.10.2014}

7. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Стаття 7. Конфіденційна інформація

1. Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

2. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Стаття 8. Таємна інформація

1. Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

{Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4652-VI від 13.04.2012}

2. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

Стаття 9. Службова інформація

1. Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

2. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

3. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Стаття 10. Доступ до інформації про особу

1. Кожна особа має право:

1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;

2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;

3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;

4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;

5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

2. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

3. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:

1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;

2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;

3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;

4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

4. Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.

5. Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Стаття 10-1. Публічна інформація у формі відкритих даних

1. Публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

Розпорядники інформації зобов’язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

2. Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення.

Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов’язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.

3. Публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов:

1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

2) фізичні особи (суб’єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом;

4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.

4. Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов’язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом.

Створення та забезпечення функціонування єдиного державного веб-порталу відкритих даних здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері електронного урядування.

{Закон доповнено статтею 10-1 згідно із Законом № 319-VIII від 09.04.2015}

Стаття 11. Захист особи, яка оприлюднює інформацію

1. Посадові та службові особи не підлягають юридичній відповідальності, незважаючи на порушення своїх обов'язків, за розголошення інформації про правопорушення або відомостей, що стосуються серйозної загрози здоров'ю чи безпеці громадян, довкіллю, якщо особа при цьому керувалася добрими намірами та мала обґрунтоване переконання, що інформація є достовірною, а також містить докази правопорушення або стосується істотної загрози здоров'ю чи безпеці громадян, довкіллю.

Розділ III 
СУБ'ЄКТИ ВІДНОСИН У СФЕРІ ДОСТУПУ ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 12. Визначення та перелік суб'єктів

1. Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

{Пункт 3 частини першої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 319-VIII від 09.04.2015}

Стаття 13. Розпорядники інформації

1. Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

2. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

3. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

4. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Стаття 14. Обов'язки розпорядників інформації

1. Розпорядники інформації зобов'язані:

1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;

{Пункт 1 частини першої статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 319-VIII від 09.04.2015}

2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;

3) вести облік запитів на інформацію;

4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;

5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;

{Пункт 5 частини першої статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 319-VIII від 09.04.2015}

6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

{Пункт 6 частини першої статті 14 в редакції Закону № 319-VIII від 09.04.2015}

Стаття 15. Оприлюднення інформації розпорядниками

1. Розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати:

1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо);

2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності;

3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення;

4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності;

5) інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник;

5-1) перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних;

{Частину першу статті 15 доповнено пунктом 5-1 згідно із Законом № 319-VIII від 09.04.2015}

6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації;

7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань;

8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи;

9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку;

10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію;

11) інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, а саме про:

їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв'язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти;

прізвище, ім'я та по батькові, службові номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом;

розклад роботи та графік прийому громадян;

вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад;

перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення;

перелік і службові номери засобів зв'язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності;

порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності;

систему обліку, види інформації, якою володіє суб'єкт владних повноважень;

12) іншу інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, порядок обов'язкового оприлюднення якої встановлений законом.

2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

3. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

4. Невідкладному оприлюдненню підлягає будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров'ю та/або майну осіб, і про заходи, які застосовуються у зв'язку з цим.

Стаття 16. Відповідальні особи з питань доступу до публічної інформації

1.  Розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом.

2. Запит, що пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.

{Стаття 16 в редакції Закону № 319-VIII від 09.04.2015}

Стаття 17. Контроль за забезпеченням доступу до публічної інформації

1. Парламентський контроль за дотриманням права людини на доступ до інформації здійснюється Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України, народними депутатами України.

2. Громадський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації здійснюється депутатами місцевих рад, громадськими організаціями, громадськими радами, громадянами особисто шляхом проведення відповідних громадських слухань, громадської експертизи тощо.

3. Державний контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до інформації здійснюється відповідно до закону.

Стаття 18. Реєстрація документів розпорядника інформації

1. Для забезпечення збереження та доступу до публічної інформації документи, що знаходяться у суб'єктів владних повноважень, підлягають обов'язковій реєстрації в системі обліку, що має містити:

1) назву документа;

2) дату створення документа;

3) дату надходження документа;

4) джерело інформації (автор, відповідний підрозділ);

5) передбачену законом підставу віднесення інформації до категорії з обмеженим доступом;

6) строк обмеження доступу до інформації, у разі якщо вона віднесена до інформації з обмеженим доступом;

7) галузь;

8) ключові слова;

9) тип, носій (текстовий документ, електронний документ, плівки, відеозаписи, аудіозаписи тощо);

{Пункт 9 частини першої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 319-VIII від 09.04.2015}

10) вид (нормативні акти, угоди, рішення, протоколи, звіти, прес-релізи);

11) проекти рішень (доповідні записки, звернення, заяви, подання, пропозиції, листи тощо);

12) форму та місце зберігання документа тощо.

2. Доступ до системи обліку, що містить інформацію про документ, що знаходиться у суб'єкта владних повноважень, забезпечується шляхом:

1) оприлюднення на офіційних веб-сайтах суб'єктів владних повноважень такої інформації, а в разі їх відсутності- в інший прийнятний спосіб;

2) надання доступу до системи за запитами.

3. Система обліку публічної інформації не може бути віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом.

4. Розпорядники інформації несуть відповідальність за забезпечення доступу до системи обліку відповідно до закону.

Розділ IV 
РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ ЗА ІНФОРМАЦІЙНИМ ЗАПИТОМ

Стаття 19. Оформлення запитів на інформацію

1. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

2. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

3. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

4. Письмовий запит подається в довільній формі.

5. Запит на інформацію має містити:

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

6. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

7. У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.

{Частина сьома статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 319-VIII від 09.04.2015}

Стаття 20. Строк розгляду запитів на інформацію

1. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

2. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

3. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

4. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Стаття 21. Плата за надання інформації

1. Інформація на запит надається безкоштовно.

2. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

3. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

4. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Стаття 22. Відмова та відстрочка в задоволенні запиту на інформацію

1. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

2. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

3. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

4. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату відмови;

3) мотивовану підставу відмови;

4) порядок оскарження відмови;

5) підпис.

5. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

6. Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

7. У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;

3) причини, у зв'язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк;

4) строк, у який буде задоволено запит;

5) підпис.

Розділ V 
ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ РОЗПОРЯДНИКІВ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 23. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації

1. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

2. Запитувач має право оскаржити:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

5) несвоєчасне надання інформації;

6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

3. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації

1. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:

1) ненадання відповіді на запит;

2) ненадання інформації на запит;

3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;

4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;

5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;

6) несвоєчасне надання інформації;

7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;

8) нездійснення реєстрації документів;

9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

2. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Розділ VI 
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства України застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

у статті 212-3:

частину першу після слів "Про інформацію" доповнити словами "Про доступ до публічної інформації";

примітку викласти в такій редакції:

"Примітка. Особи, визначені в примітці до статті 212-26 цього Кодексу, притягаються до відповідальності за діяння, передбачені даною статтею, згідно із статтею 212-26";

частину першу статті 212-26 після слів "Про інформацію" доповнити словами "Про доступ до публічної інформації";

2) у назві та абзаці першому частини першої статті 330 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) слова "яка є власністю держави" замінити словами "яка знаходиться у володінні держави";

3) частину десяту статті 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 22, ст. 303; 2000 р., № 10, ст. 79) доповнити двома реченнями такого змісту: "Забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом";

4) статтю 9 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 12, ст. 89) доповнити реченням такого змісту: "Забороняється оприлюднювати або надавати (розголошувати) зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи контррозвідувальної діяльності та заходів до прийняття рішення за результатами такої діяльності або заходів";

5) статтю 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 43, ст. 214) доповнити частиною п'ятою такого змісту:

"5. Зазначені положення не поширюються на випадки оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації".

4. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

затвердити граничні норми витрат на копіювання або друк, передбачені статтею 21 цього Закону;

внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Президент України

В.ЯНУКОВИЧ

                                            м. Київ 
                                          13 січня 2011 року 
                                             № 2939-VI

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про захист персональних даних»

З А К О Н   У К Р А Ї Н И

 Про захист персональних даних

          (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 34, ст.481 )

 
     Стаття 1. Сфера дії Закону

     Цей Закон    регулює   відносини,   пов'язані   із   захистом
персональних даних під час їх обробки.

     Дія цього Закону не поширюється на  діяльність  зі  створення
баз персональних даних та обробки персональних даних у цих базах:

     фізичною особою  -  виключно  для  непрофесійних особистих чи
побутових потреб;

     журналістом -  у  зв'язку  з  виконанням  ним  службових   чи
професійних обов'язків;

     професійним творчим  працівником  -  для  здійснення  творчої
діяльності.

     Стаття 2. Визначення термінів

     У цьому Законі  нижченаведені  терміни  вживаються  в  такому
значенні:

     база персональних  даних - іменована сукупність упорядкованих
персональних даних в електронній формі  та/або  у  формі  картотек
персональних даних;

     володілець бази  персональних  даних  -  фізична або юридична
особа,  якій законом або за  згодою  суб'єкта  персональних  даних
надано  право  на  обробку цих даних,  яка затверджує мету обробки
персональних даних у цій базі даних, встановлює склад цих даних та
процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом;

     Державний реєстр  баз  персональних  даних  -  єдина державна
інформаційна система збору,  накопичення та обробки відомостей про
зареєстровані бази персональних даних;

     згода суб'єкта  персональних  даних - будь-яке документоване,
зокрема письмове,  добровільне волевиявлення фізичної  особи  щодо
надання  дозволу  на  обробку  її персональних даних відповідно до
сформульованої мети їх обробки;

     знеособлення персональних даних - вилучення  відомостей,  які
дають змогу ідентифікувати особу;

     обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій,
здійснених повністю або частково в інформаційній (автоматизованій)
системі  та/або в картотеках персональних даних,  які пов'язані зі
збиранням,  реєстрацією,  накопиченням, зберіганням, адаптуванням,
зміною,  поновленням, використанням і поширенням (розповсюдженням,
реалізацією,  передачею),  знеособленням, знищенням відомостей про
фізичну особу;

     персональні дані  -  відомості  чи  сукупність відомостей про
фізичну  особу,  яка  ідентифікована  або  може   бути   конкретно
ідентифікована;

     розпорядник бази  персональних  даних  -  фізична чи юридична
особа, якій володільцем бази персональних даних або законом надано
право обробляти ці дані;

     суб'єкт персональних  даних  -  фізична особа,  стосовно якої
відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних;

     третя особа  -   будь-яка   особа,   за   винятком   суб'єкта
персональних  даних,  володільця чи розпорядника бази персональних
даних  та  уповноваженого  державного  органу  з  питань   захисту
персональних   даних,   якій  володільцем  чи  розпорядником  бази
персональних  даних  здійснюється  передача   персональних   даних
відповідно до закону.

     Стаття 3. Законодавство про захист персональних даних

     Законодавство про   захист   персональних   даних   складають
Конституція  України ( 254к/96-ВР ),  цей  Закон,  інші  закони та
підзаконні нормативно-правові  акти,  міжнародні договори України,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 4. Суб'єкти відносин, пов'язаних із персональними
               даними

     1. Суб'єктами  відносин,  пов'язаних із персональними даними,
є:

     суб'єкт персональних даних;

     володілець бази персональних даних;

     розпорядник бази персональних даних;

     третя особа;

     уповноважений державний орган з питань  захисту  персональних
даних;

     інші органи    державної    влади    та    органи   місцевого
самоврядування,  до повноважень яких належить  здійснення  захисту
персональних даних.

     2. Володільцем   чи  розпорядником  бази  персональних  даних
можуть  бути  підприємства,  установи  і  організації  усіх   форм
власності,    органи   державної   влади   чи   органи   місцевого
самоврядування,  фізичні  особи  -  підприємці,   які   обробляють
персональні дані відповідно до закону.

     3. Розпорядником бази персональних даних,  володільцем якої є
орган державної влади чи орган місцевого самоврядування,  крім цих
органів,  може  бути  лише  підприємство державної або комунальної
форми власності, що належить до сфери управління цього органу.

     Стаття 5. Об'єкти захисту

     1. Об'єктами захисту є персональні дані,  які обробляються  в
базах персональних даних.

     2. Персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за
режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.

     3. Законом може бути заборонено віднесення персональних даних
певних  категорій громадян чи їх вичерпного переліку до інформації
з обмеженим доступом.

     4. Персональні дані фізичної особи,  яка претендує зайняти чи
займає  виборну  посаду  (у  представницьких  органах)  або посаду
державного службовця першої категорії, не належать до інформації з
обмеженим  доступом,  за винятком інформації,  яка визначена такою
відповідно до закону.

     Стаття 6. Загальні вимоги до обробки персональних даних

     1. Мета обробки персональних даних має бути  сформульована  в
законах,  інших нормативно-правових актах,  положеннях, установчих
чи інших документах,  які  регулюють  діяльність  володільця  бази
персональних   даних,  та  відповідати  законодавству  про  захист
персональних даних.

     У разі  зміни  визначеної  мети  обробки  персональних  даних
суб'єктом персональних даних має бути надана згода на обробку його
даних відповідно до зміненої мети.

     2. Персональні дані мають бути точними,  достовірними, у разі
необхідності - оновлюватися.

     3. Склад  та зміст персональних даних мають бути відповідними
та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки.

     Обсяг персональних даних,  які можуть бути включені  до  бази
персональних    даних,   визначається   умовами   згоди   суб'єкта
персональних даних або відповідно до закону.

     4. Первинними  джерелами  відомостей  про  фізичну  особу  є:
видані на її ім'я документи;  підписані нею документи;  відомості,
які особа надає про себе.

     5. Обробка персональних даних здійснюється для  конкретних  і
законних цілей,  визначених за згодою суб'єкта персональних даних,
або  у  випадках,  передбачених  законами  України,   у   порядку,
встановленому законодавством.

     6. Не  допускається  обробка  даних  про фізичну особу без її
згоди,  крім випадків,  визначених законом,  і  лише  в  інтересах
національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

     7. Якщо  обробка  персональних даних є необхідною для захисту
життєво важливих інтересів суб'єкта персональних даних,  обробляти
персональні  дані  без  його  згоди можна до часу,  коли отримання
згоди стане можливим.

     8. Персональні  дані  обробляються  у  формі,   що   допускає
ідентифікацію фізичної особи,  якої вони стосуються,  у строк,  не
більший ніж це необхідно відповідно до їх законного призначення.

     9. Використання персональних даних в історичних, статистичних
чи наукових цілях може здійснюватися лише в знеособленому вигляді.

     10. Типовий   порядок  обробки  персональних  даних  у  базах
персональних даних затверджується уповноваженим державним  органом
з питань захисту персональних даних.

     Порядок обробки   персональних   даних,   які   належать   до
банківської таємниці, затверджується Національним банком України.

     Стаття 7. Особливі вимоги до обробки персональних даних

     1. Забороняється обробка персональних даних  про  расове  або
етнічне   походження,   політичні,   релігійні   або   світоглядні
переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках,
а також даних, що стосуються здоров'я чи статевого життя.

     2. Положення  частини  першої  цієї статті не застосовується,
якщо обробка персональних даних:

     1) здійснюється за умови надання суб'єктом персональних даних
однозначної згоди на обробку таких даних;

     2) необхідна  для  здійснення  прав та виконання обов'язків у
сфері трудових правовідносин відповідно до закону;

     3) необхідна  для  захисту  інтересів  суб'єкта  персональних
даних   або  іншої  особи  у  разі  недієздатності  або  обмеження
цивільної дієздатності суб'єкта персональних даних;

     4) здійснюється    релігійною    організацією,    громадською
організацією  світоглядної  спрямованості,  політичною партією або
професійною спілкою,  що створені відповідно до закону,  за умови,
що  обробка  стосується  виключно  персональних  даних  членів цих
об'єднань або осіб,  які підтримують постійні контакти  з  ними  у
зв'язку  з  характером  їх  діяльності,  та  персональні  дані  не
передаються третій особі без згоди суб'єктів персональних даних;

     5) необхідна  для  обґрунтування,  задоволення  або   захисту
правової вимоги;

     6) необхідна  в  цілях  охорони  здоров'я,  для  забезпечення
піклування чи  лікування  за  умови,  що  такі  дані  обробляються
медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров'я, на
якого покладено обов'язки щодо забезпечення  захисту  персональних
даних;

     7) стосується обвинувачень у вчиненні злочинів, вироків суду,
здійснення державним органом повноважень, визначених законом, щодо
виконання  завдань  оперативно-розшукової  чи  контррозвідувальної
діяльності, боротьби з тероризмом;

     8) стосується   даних,   які   були   оприлюднені   суб'єктом
персональних даних.

     Стаття 8. Права суб'єкта персональних даних

     1. Особисті  немайнові  права  на  персональні дані,  які має
кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними.

     2. Суб'єкт персональних даних має право:

     1) знати про місцезнаходження бази  персональних  даних,  яка
містить  його  персональні  дані,  її призначення та найменування,
місцезнаходження та/або місце проживання (перебування)  володільця
чи  розпорядника  цієї  бази  або  дати  відповідне доручення щодо
отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків,
встановлених законом;

     2) отримувати   інформацію   про  умови  надання  доступу  до
персональних даних,  зокрема  інформацію  про  третіх  осіб,  яким
передаються його персональні дані, що містяться у відповідній базі
персональних даних;

     3) на доступ до своїх  персональних  даних,  що  містяться  у
відповідній базі персональних даних;

     4) отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня
надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь
про  те,  чи зберігаються його персональні дані у відповідній базі
персональних даних,  а також отримувати  зміст  його  персональних
даних, які зберігаються;

     5) пред'являти   вмотивовану  вимогу  із  запереченням  проти
обробки  своїх  персональних  даних  органами   державної   влади,
органами    місцевого    самоврядування   при   здійсненні   їхніх
повноважень, передбачених законом;

     6) пред'являти вмотивовану вимогу  щодо  зміни  або  знищення
своїх  персональних  даних  будь-яким володільцем та розпорядником
цієї  бази,   якщо   ці   дані   обробляються   незаконно   чи   є
недостовірними;

     7) на  захист своїх персональних даних від незаконної обробки
та випадкової втрати,  знищення,  пошкодження у зв'язку з  умисним
приховуванням,  ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на
захист від надання відомостей,  що є недостовірними  чи  ганьблять
честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи;

     8) звертатися  з  питань захисту своїх прав щодо персональних
даних   до   органів   державної    влади,    органів    місцевого
самоврядування,  до  повноважень  яких належить здійснення захисту
персональних даних;

     9) застосовувати засоби правового захисту  в  разі  порушення
законодавства про захист персональних даних.

     3. Розпорядження   персональними   даними   фізичної   особи,
обмеженої в  цивільній  дієздатності  або  визнаної  недієздатною,
здійснює її законний представник.

     Стаття 9. Реєстрація баз персональних даних

     1. База  персональних  даних  підлягає  державній  реєстрації
шляхом  внесення  відповідного  запису   уповноваженим   державним
органом  з питань захисту персональних даних до Державного реєстру
баз персональних даних.

     Положення про Державний  реєстр  баз  персональних  даних  та
порядок  його  ведення  (  616-2011-п  )  затверджуються Кабінетом
Міністрів України.

     2. Реєстрація   баз   персональних   даних   здійснюється  за
заявочним принципом шляхом повідомлення.

     3. Заява про реєстрацію  бази  персональних  даних  подається
володільцем  бази  персональних даних до уповноваженого державного
органу з питань захисту персональних даних.

     Заява повинна містити:

     звернення про внесення бази персональних даних до  Державного
реєстру баз персональних даних;

     інформацію про володільця бази персональних даних;

     інформацію про    найменування    і   місцезнаходження   бази
персональних даних;

     інформацію про  мету  обробки  персональних  даних   у   базі
персональних даних, сформульовану відповідно до вимог статей 6 і 7
цього Закону;

     інформацію про інших розпорядників бази персональних даних;

     підтвердження зобов'язання  щодо  виконання   вимог   захисту
персональних   даних,   встановлених   законодавством  про  захист
персональних даних.

     4. Уповноважений   державний   орган   з    питань    захисту
персональних  даних  у порядку,  затвердженому Кабінетом Міністрів
України:

     повідомляє заявника не пізніше наступного робочого дня з  дня
надходження заяви про її отримання;

     приймає рішення   про   реєстрацію  бази  персональних  даних
протягом десяти робочих днів з дня надходження заяви.

     Володільцю бази   персональних   даних   видається   документ
встановленого  зразка  про  реєстрацію  бази  персональних даних у
Державному реєстрі баз персональних даних.

     5. Уповноважений   державний   орган   з    питань    захисту
персональних даних відмовляє в реєстрації бази персональних даних,
якщо заява про реєстрацію не відповідає  вимогам  частини  третьої
цієї статті.

     6. Володілець    бази    персональних    даних   зобов'язаний
повідомляти  уповноважений  державний  орган  з   питань   захисту
персональних  даних  про  кожну  зміну відомостей,  необхідних для
реєстрації відповідної бази,  не пізніш як протягом десяти робочих
днів з дня настання такої зміни.

     7. Уповноважений    державний    орган   з   питань   захисту
персональних даних протягом десяти робочих днів з дня  надходження
повідомлення  про  зміну  відомостей,  необхідних  для  реєстрації
відповідної бази,  повинен прийняти рішення щодо зазначеної  зміни
та повідомити про це володільця бази персональних даних.

     Стаття 10. Використання персональних даних

     1. Використання  персональних  даних  передбачає будь-які дії
володільця бази щодо обробки цих даних,  дії щодо  їх  захисту,  а
також  дії  щодо  надання  часткового  або  повного  права обробки
персональних  даних  іншим  суб'єктам  відносин,   пов'язаних   із
персональними   даними,   що   здійснюються   за  згодою  суб'єкта
персональних даних чи відповідно до закону.

     2. Використання   персональних   даних    володільцем    бази
здійснюється  у  разі  створення  ним  умов для захисту цих даних.
Володільцю бази  забороняється  розголошувати  відомості  стосовно
суб'єктів  персональних  даних,  доступ до персональних даних яких
надається іншим суб'єктам відносин, пов'язаних з такими даними.

     3. Використання  персональних  даних  працівниками  суб'єктів
відносин, пов'язаних з персональними даними, повинно здійснюватися
лише відповідно до їхніх професійних  чи  службових  або  трудових
обов'язків.  Ці працівники зобов'язані не допускати розголошення у
будь-який спосіб персональних даних,  які їм було довірено або які
стали  відомі  у зв'язку з виконанням професійних чи службових або
трудових обов'язків. Таке зобов'язання чинне після припинення ними
діяльності,  пов'язаної  з  персональними  даними,  крім випадків,
установлених законом.

     4. Відомості про особисте  життя  фізичної  особи  не  можуть
використовуватися  як  чинник,  що  підтверджує  чи  спростовує її
ділові якості.

     Стаття 11. Підстави виникнення права на використання
                персональних даних

     1. Підставами  виникнення  права на використання персональних
даних є:

     1) згода  суб'єкта  персональних  даних   на   обробку   його
персональних  даних.  Суб'єкт  персональних  даних  має  право при
наданні згоди внести  застереження  стосовно  обмеження  права  на
обробку своїх персональних даних;

     2) дозвіл  на обробку персональних даних,  наданий володільцю
бази  персональних  даних  відповідно  до  закону   виключно   для
здійснення його повноважень.

     2. Володілець  бази  персональних даних може доручити обробку
персональних даних розпоряднику бази персональних даних відповідно
до договору в письмовій формі.

     3. Розпорядник   бази   персональних   даних  може  обробляти
персональні дані лише з метою і в обсязі, визначених у договорі.

     Стаття 12. Збирання персональних даних

     1. Збирання  персональних  даних  є  складовою   процесу   їх
обробки,  що  передбачає дії з підбору чи впорядкування відомостей
про фізичну особу та внесення їх до бази персональних даних.

     2. Суб'єкт персональних даних протягом десяти робочих днів  з
дня  включення  його персональних даних до бази персональних даних
повідомляється про свої права,  визначені цим Законом,  мету збору
даних та осіб,  яким передаються його персональні дані, виключно в
письмовій формі.

     3. Повідомлення  не  здійснюється,  якщо   персональні   дані
збираються із загальнодоступних джерел.

     4. Зібрані відомості про суб'єкта персональних даних, а також
інформація про їх джерела надаються  цьому  суб'єкту  персональних
даних за його вимогою, крім випадків, установлених законом.

     Стаття 13. Накопичення та зберігання персональних даних

     1. Накопичення   персональних   даних   передбачає  дії  щодо
поєднання та систематизації відомостей про фізичну особу чи  групу
фізичних осіб або внесення цих даних до бази персональних даних.

     2. Зберігання   персональних   даних   передбачає   дії  щодо
забезпечення їх цілісності та відповідного режиму доступу до них.

     Стаття 14. Поширення персональних даних

     1. Поширення персональних даних передбачає дії щодо  передачі
відомостей  про  фізичну  особу з баз персональних даних за згодою
суб'єкта персональних даних.

     2. Поширення   персональних   даних   без   згоди    суб'єкта
персональних  даних  або  уповноваженої  ним  особи дозволяється у
випадках,  визначених законом,  і лише  в  інтересах  національної
безпеки, економічного добробуту та прав людини.

     3. Виконання  вимог встановленого режиму захисту персональних
даних забезпечує сторона, що поширює ці дані.

     4. Сторона,  якій  передаються  персональні   дані,   повинна
попередньо вжити заходів щодо забезпечення вимог цього Закону.

     Стаття 15. Знищення персональних даних

     1. Персональні  дані  в базах персональних даних знищуються в
порядку, встановленому відповідно до вимог закону.

     2. Персональні дані в  базах  персональних  даних  підлягають
знищенню у разі:

     1) закінчення  строку  зберігання  даних,  визначеного згодою
суб'єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;

     2) припинення правовідносин між суб'єктом персональних  даних
та  володільцем  чи  розпорядником бази,  якщо інше не передбачено
законом;

     3) набрання законної сили рішенням суду щодо вилучення  даних
про фізичну особу з бази персональних даних.

     3. Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону,
підлягають знищенню в базах  персональних  даних  у  встановленому
законодавством порядку.

     4. Персональні   дані,  зібрані  під  час  виконання  завдань
оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності,  боротьби
з тероризмом,  знищуються в базах персональних даних відповідно до
вимог закону.

     Стаття 16. Порядок доступу до персональних даних

     1. Порядок  доступу  до  персональних   даних   третіх   осіб
визначається  умовами  згоди суб'єкта персональних даних,  наданої
володільцю бази персональних  даних  на  обробку  цих  даних,  або
відповідно до вимог закону.

     2. Доступ  до  персональних  даних третій особі не надається,
якщо зазначена особа відмовляється взяти на себе зобов'язання щодо
забезпечення  виконання  вимог  цього  Закону  або  неспроможна їх
забезпечити.

     3. Суб'єкт відносин, пов'язаних з персональними даними, подає
запит щодо доступу (далі - запит) до персональних даних володільцю
бази персональних даних.

     4. У запиті зазначаються:

     1) прізвище,  ім'я та по батькові,  місце  проживання  (місце
перебування)  і  реквізити документа,  що посвідчує фізичну особу,
яка подає запит (для фізичної особи - заявника);

     2) найменування,  місцезнаходження юридичної особи, яка подає
запит,  посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка засвідчує
запит;   підтвердження   того,   що   зміст   запиту    відповідає
повноваженням юридичної особи (для юридичної особи - заявника);

     3) прізвище,  ім'я та по батькові, а також інші відомості, що
дають змогу ідентифікувати фізичну особу,  стосовно якої  робиться
запит;

     4) відомості  про  базу  персональних  даних,  стосовно  якої
подається запит,  чи відомості про володільця чи розпорядника цієї
бази;

     5) перелік персональних даних, що запитуються;

     6) мета запиту.

     5. Строк  вивчення запиту на предмет його задоволення не може
перевищувати десяти робочих днів з дня його надходження.

     Протягом цього  строку  володілець  бази  персональних  даних
доводить   до  відома  особи,  яка  подає  запит,  що  запит  буде
задоволено або відповідні персональні дані не підлягають  наданню,
із     зазначенням    підстави,    визначеної    у    відповідному
нормативно-правовому акті.

     Запит задовольняється протягом тридцяти  календарних  днів  з
дня його надходження, якщо інше не передбачено законом.

     6. Суб'єкт   персональних   даних   має  право  на  одержання
будь-яких відомостей про  себе  у  будь-якого  суб'єкта  відносин,
пов'язаних  з  персональними  даними,  без зазначення мети запиту,
крім випадків, установлених законом.

     Стаття 17. Відстрочення або відмова у доступі
                до персональних даних

     1. Відстрочення  доступу суб'єкта персональних даних до своїх
персональних даних не допускається.

     2. Відстрочення доступу до  персональних  даних  третіх  осіб
допускається  у  разі,  якщо  необхідні дані не можуть бути надані
протягом тридцяти календарних днів з дня надходження  запиту.  При
цьому  загальний термін вирішення питань,  порушених у запиті,  не
може перевищувати сорока п'яти календарних днів.

     Повідомлення про відстрочення доводиться  до  відома  третьої
особи,  яка подала запит, у письмовій формі з роз'ясненням порядку
оскарження такого рішення.

     У повідомленні про відстрочення зазначаються:

     1) прізвище, ім'я та по батькові посадової особи;

     2) дата відправлення повідомлення;

     3) причина відстрочення;

     4) строк, протягом якого буде задоволено запит.

     3. Відмова у доступі до персональних даних допускається, якщо
доступ до них заборонено згідно із законом.

     У повідомленні про відмову зазначаються:

     1) прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка відмовляє
у доступі;

     2) дата відправлення повідомлення;

     3) причина відмови.

     Стаття 18. Оскарження рішення про відстрочення або відмову
                в доступі до персональних даних

     1. Рішення   про   відстрочення  або  відмову  в  доступі  до
персональних  даних  може   бути   оскаржено   до   уповноваженого
державного  органу  з  питань  захисту  персональних даних,  інших
органів державної влади та органів  місцевого  самоврядування,  до
повноважень  яких  належить здійснення захисту персональних даних,
або до суду.

     2. Якщо запит  зроблено  суб'єктом  персональних  даних  щодо
даних  про  себе,  обов'язок доведення в суді законності відмови у
доступі покладається на володільця  бази  персональних  даних,  до
якого подано запит.

     Стаття 19. Оплата доступу до персональних даних

     1. Доступ  суб'єкта  персональних  даних  до  даних  про себе
здійснюється безоплатно.

     2. Доступ   інших   суб'єктів    відносин,    пов'язаних    з
персональними даними,  до персональних даних певної фізичної особи
чи групи фізичних осіб може бути платним у разі  додержання  умов,
визначених  цим  Законом.  Оплаті  підлягає  робота,  пов'язана  з
обробкою персональних даних,  а також робота з  консультування  та
організації доступу до відповідних даних.

     3. Розмір  плати за послуги з надання доступу до персональних
даних органами державної влади  визначається  Кабінетом  Міністрів
України.

     4. Органи  державної влади та органи місцевого самоврядування
мають право на безперешкодний і безоплатний доступ до персональних
даних відповідно до їх повноважень.

     Стаття 20. Зміни і доповнення до персональних даних

     1. Володільці   чи   розпорядники   баз   персональних  даних
зобов'язані  вносити  зміни  до  персональних  даних  на  підставі
вмотивованої письмової вимоги суб'єкта персональних даних.

     2. Дозволяється   внесення  змін  до  персональних  даних  за
зверненням інших суб'єктів відносин,  пов'язаних із  персональними
даними,  якщо  на  це  є  згода  суб'єкта  персональних  даних  чи
відповідна  зміна  здійснюється  за  рішенням  суду,  що   набрало
законної сили.

     3. Зміна  персональних даних,  які не відповідають дійсності,
проводиться невідкладно з моменту встановлення невідповідності.

     Стаття 21. Повідомлення про дії з персональними даними

     1. Про передачу персональних даних  третій  особі  володілець
бази  персональних  даних  протягом десяти робочих днів повідомляє
суб'єкта персональних даних, якщо цього вимагають умови його згоди
або інше не передбачено законом.

     2. Повідомлення,  зазначені у частині першій цієї статті,  не
здійснюються у разі:

     1) передачі персональних  даних  за  запитами  при  виконанні
завдань  оперативно-розшукової  чи контррозвідувальної діяльності,
боротьби з тероризмом;

     2) виконання органами державної влади та  органами  місцевого
самоврядування своїх повноважень, передбачених законом;

     3) здійснення   обробки   персональних  даних  в  історичних,
статистичних чи наукових цілях.

     3. Про зміну чи знищення  персональних  даних  або  обмеження
доступу  до них володілець бази персональних даних протягом десяти
робочих днів  повідомляє  суб'єкта  персональних  даних,  а  також
суб'єктів  відносин,  пов'язаних із персональними даними,  яким ці
дані було передано.

     Стаття 22. Контроль за додержанням законодавства про захист
                персональних даних

     1. Контроль   за   додержанням   законодавства   про   захист
персональних даних  у  межах  повноважень,  передбачених  законом,
здійснюють такі органи:

     1) уповноважений    державний    орган   з   питань   захисту
персональних даних;

     2) інші  органи   державної   влади   та   органи   місцевого
самоврядування.

     2. Парламентський  контроль  за  додержанням  прав  людини на
захист персональних даних здійснює  Уповноважений  Верховної  Ради
України з прав людини відповідно до закону.

     Стаття 23. Уповноважений державний орган з питань захисту
                персональних даних

     1. Уповноважений   державний   орган   з    питань    захисту
персональних  даних  -  центральний  орган  виконавчої  влади,  до
повноважень  якого  належить   захист   персональних   даних,   що
утворюється відповідно до законодавства.

     2. Уповноважений    державний    орган   з   питань   захисту
персональних даних:

     1) забезпечує реалізацію державної політики у  сфері  захисту
персональних даних;

     2) реєструє бази персональних даних;

     3) веде Державний реєстр баз персональних даних;

     4) здійснює в межах своїх повноважень контроль за додержанням
вимог законодавства про захист персональних даних із забезпеченням
відповідно до закону доступу до інформації,  пов'язаної з обробкою
персональних даних у базі персональних даних,  та до приміщень, де
здійснюється їх обробка;

     5) видає  обов'язкові  для виконання законні вимоги (приписи)
про усунення порушень законодавства про захист персональних даних;

     6) розглядає пропозиції,  запити, звернення, вимоги та скарги
фізичних і юридичних осіб;

     7) організовує   та   забезпечує   взаємодію   з   іноземними
суб'єктами відносин, пов'язаних із персональними даними;

     8) бере участь у  роботі  міжнародних  організацій  з  питань
захисту персональних даних.

     Стаття 24. Забезпечення захисту персональних даних у базах
                персональних даних

     1. Держава гарантує захист персональних даних.

     2. Суб'єкти відносин,  пов'язаних  із  персональними  даними,
зобов'язані забезпечити захист цих даних від незаконної обробки, а
також від незаконного доступу до них.

     3. Забезпечення   захисту   персональних   даних    у    базі
персональних даних покладається на володільця цієї бази.

     4. Володілець  бази  персональних  даних  в електронній формі
забезпечує її захист відповідно до закону.

     5. В   органах   державної   влади   та   органах   місцевого
самоврядування,  організаціях,  установах  і на підприємствах усіх
форм   власності   визначається    структурний    підрозділ    або
відповідальна особа, яка організовує роботу, пов'язану із захистом
персональних даних при їх обробці, відповідно до закону.

     6. Фізичні особи - підприємці, у тому числі лікарі, які мають
відповідну  ліцензію,  адвокати,  нотаріуси  особисто забезпечують
захист баз персональних даних,  якими  вони  володіють,  згідно  з
вимогами закону.

     Стаття 25. Обмеження дії окремих статей цього Закону

     1. Обмеження  прав,  передбачених  статтями 8,  11 і 17 цього
Закону, здійснюється лише в інтересах:

     1) національної  безпеки,  економічного  добробуту  та   прав
людини;

     2) захисту прав і свобод фізичних осіб, персональні дані яких
обробляються,  чи прав інших  суб'єктів  відносин,  пов'язаних  із
персональними даними, а також з метою боротьби із злочинністю;

     3) забезпечення    суб'єктів    відносин,    пов'язаних    із
персональними  даними,  зведеною  знеособленою  інформацією   щодо
персональних даних відповідно до законодавства.

     2. Суб'єкти  відносин,  пов'язаних  із  персональними даними,
здійснюють свої повноваження в межах, установлених Конституцією та
законами України.

     Стаття 26. Фінансування робіт із захисту персональних даних

     Фінансування робіт   та  заходів  щодо  забезпечення  захисту
персональних  даних  здійснюється  за  рахунок  коштів  Державного
бюджету  України та місцевих бюджетів,  коштів суб'єктів відносин,
пов'язаних із персональними даними.

     Стаття 27. Застосування положень цього Закону

     1. Положення щодо захисту  персональних  даних,  викладені  в
цьому   Законі,   можуть   доповнюватися  чи  уточнюватися  іншими
законами,  за умови,  що вони  встановлюють  вимоги  щодо  захисту
персональних даних, що не суперечать вимогам цього Закону.

     2. Професійні   об'єднання   можуть  розробляти  корпоративні
кодекси поведінки з метою забезпечення  ефективного  захисту  прав
суб'єктів  персональних даних,  сприяння додержанню законодавства,
враховуючи специфіку обробки персональних даних у різних сферах.

     Стаття 28. Відповідальність за порушення законодавства
                про захист персональних даних

     Порушення законодавства  про  захист персональних даних тягне
за собою відповідальність, встановлену законом.

     Стаття 29. Міжнародне співробітництво

     1. Співробітництво   з   іноземними   суб'єктами    відносин,
пов'язаних   із  персональними  даними,  регулюється  Конституцією
України, ( 254к/96-ВР ) цим  Законом, іншими  нормативно-правовими
актами та міжнародними договорами України.

     2. Якщо    міжнародним    договором    України,    згода   на
обов'язковість якого надана Верховною Радою  України,  встановлено
інші правила,  ніж ті,  що передбачені законодавством України,  то
застосовуються правила міжнародного договору України.

     3. Передача персональних даних іноземним суб'єктам  відносин,
пов'язаних  із  персональними  даними,  здійснюється  лише за умов
забезпечення належного захисту персональних  даних,  за  наявності
відповідного  дозволу  та  у  випадках,  встановлених  законом або
міжнародним   договором   України,   у   порядку,    встановленому
законодавством.  Персональні  дані  не можуть поширюватися з іншою
метою, ніж та, з якою вони були зібрані.

     Стаття 30. Прикінцеві положення

     1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2011 року.

     2. Кабінету Міністрів України протягом шести  місяців  з  дня
набрання чинності цим Законом:

     забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених
цим Законом;

     забезпечити приведення  своїх  нормативно-правових  актів   у
відповідність із цим Законом.
 

 Президент України                                      В.ЯНУКОВИЧ

 м. Київ, 1 червня 2010 року
          N 2297-VI

ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до Закону України «Про інформацію»

09-02-2011    
Опублікований в газеті «Голос України» 9 лютого 2011 року, вступає в силу 10 травня 2011 року
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:        
 
І. Внести до Закону України «Про інформацію» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 48, ст. 650; 2000 р., № 27, ст. 213; 2002 р., № 29, ст. 194; 2003 р., № 28, ст. 214; 2004 р., № 11, ст. 141, № 32, ст. 394; 2005 р., № 33, ст. 429; 2010 р., № 37, ст. 496; із змінами, внесеними законами України від 7 жовтня 2010 року №2592-VI, від 30 листопада 2010 року №2724-VI та від 2 грудня 2010 року № 2756-VI) зміни, виклавши його в такій редакції:
 

«ЗАКОН УКРАЇНИ

Про інформацію»

 
Цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.
 
Розділ I         
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ        
 
Стаття 1. Визначення термінів  
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
•    документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі;
•    захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї;           
•    інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;      
•    суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
 
Стаття 2. Основні принципи інформаційних відносин
1. Основними принципами інформаційних відносин є:
•    гарантованість права на інформацію;
•    відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією;
•    достовірність і повнота інформації;
•    свобода вираження поглядів і переконань;
•    правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації;
•    захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
 
Стаття 3. Державна інформаційна політика  
1. Основними напрямами державної інформаційної політики є:        
•    забезпечення доступу кожного до інформації;   
•    забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації;          
•    створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства;
•    забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень;          
•    створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування;         
•    постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів;
•    забезпечення інформаційної безпеки України;  
•    сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору. 
 
Стаття 4. Суб'єкти і об'єкт інформаційних відносин
1. Суб'єктами інформаційних  відносин є:          
•    фізичні особи;          
•    юридичні особи;     
•    об'єднання громадян;         
•    суб'єкти владних повноважень.   
2. Об'єктом інформаційних відносин є інформація.      
 
Стаття  5. Право на інформацію
1. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.      
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
 
Стаття 6. Гарантії права на інформацію
1. Право на інформацію забезпечується:
•    створенням механізму реалізації права на інформацію;
•    створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;        
•    обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; 
•    обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;  
•    здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію;           
•    встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
2. Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.         
 
Стаття 7. Охорона права на інформацію        
1. Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.           
2. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.      
3. Забороняється вилучення і знищення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів з архівних, бібліотечних, музейних фондів, крім встановлених законом випадків або на підставі рішення суду.           
4. Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.       
 
Стаття 8. Мова інформації         
1. Мова інформації визначається законом про мови, іншими актами за¬конодавства в цій сфері, міжнародними договорами та уго¬дами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.           
 
Стаття 9. Основні види інформаційної діяльності    
1. Основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації.       
 
Розділ ІІ
ВИДИ ІНФОРМАЦІЇ       
 
Стаття 10. Види інформації за змістом 
За змістом інформація поділяється на такі види:
•    інформація про фізичну особу;
•    інформація довідково-енциклопедичного характеру;
•    інформація про стан довкілля (екологічна інформація);
•    інформація про товар (роботу, послугу);
•    науково-технічна інформація;       
•    податкова інформація;       
•    правова інформація;
•    статистична інформація;    
•    соціологічна інформація;   
•    інші види інформації.
 
Стаття 11. Інформація про фізичну особу       
1. Інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
2. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу зокрема належать дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.    
 
Стаття 12. Інформація довідково-енциклопедичного характеру  
1. Інформація довідково-енциклопедичного характеру - систематизовані, документовані, публічно оголошені або іншим чином поширені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище. 
2. Основними джерелами інформації довідково-енциклопедичного характеру є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали, електронні бази та банки даних, архіви різноманітних довідкових інформаційних служб, мереж та систем, а також довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційно-телекомунікаційними системами.
3. Правовий режим інформації довідково-енциклопедичного характеру визначається законодавством та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 
 
Стаття 13. Інформація про стан довкілля (екологічна інформація)         
1. Інформація про стан довкілля (екологічна інформація) - відомості та/або дані про:
•    стан складових довкілля та його компоненти, включаючи генетично модифіковані організми, та взаємодію між цими складовими;
•    фактори, що впливають або можуть впливати на складові довкілля (речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні, угоди в галузі навколишнього природного середовища, політику, законодавство, плани і програми);    
•    стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля;
•    інші відомості та/або дані. 
2. Правовий режим інформації про стан довкілля (екологічної інформації) визначається законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 
3. Інформація про стан довкілля, крім інформації про місце розташування військових об'єктів, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.           
 
Стаття 14. Інформація про товар (роботу, послугу) 
1. Інформація про товар (роботу, послугу) - відомості та/або дані, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги).         
2. Інформація про вплив товару (роботи, послуги) на життя та здоров'я людини не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.          
3. Правовий режим інформації про товар (роботу, послугу) визначається законами України про захист прав споживачів, про рекламу, іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 
Стаття  15. Науково-технічна інформація      
1. Науково-технічна інформація - будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.      
2. Правовий режим науково-технічної інформації визначається Законом «Про науково-технічну інформацію», іншими законами та міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.          
3. Науково-технічна інформація є відкритою за режимом доступу, якщо інше не встановлено законами України.
 
Стаття 16. Податкова інформація        
1. Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.       
2. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.           
 
Стаття 17. Правова інформація
1. Правова інформація - будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.
2. Джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.          
3. З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним та юридичним особам держава забезпечує офіційне видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після їх прийняття.    
 
Стаття 18. Статистична інформація    
1. Статистична інформація - документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства.
2. Офіційна державна статистична інформація підлягає систематичному оприлюдненню.           
3. Держава гарантує суб'єктам інформаційних відносин відкритий доступ до офіційної державної статистичної інформації, за винятком інформації, доступ до якої обмежений згідно із законом.  
4. Правовий режим державної статистичної інформації визначається Законом України «Про державну статистику», іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.          
 
Стаття 19. Соціологічна інформація    
1. Соціологічна інформація - будь-які документовані відомості про ставлення до окремих осіб, подій, явищ, процесів, фактів тощо.       
2. Правовий режим соціологічної інформації визначається законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.      
Стаття 20. Доступ до інформації
1. За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.     
2. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.           
 
Стаття 21. Інформація з обмеженим доступом
1. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
2. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
3. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.      
4. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості:
1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;
2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей;
3) про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
4) про факти порушення прав і свобод людини і громадянина;
5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;
6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.».          
 
РОЗДІЛ ІІІ
ДІЯЛЬНІСТЬ ЖУРНАЛІСТІВ, ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ, ЇХ ПРАЦІВНИКІВ  
 
Стаття 22. Масова інформація та її засоби     
1. Масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.            
2. Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.
 
Стаття 23. Інформаційна продукція та інформаційна послуга
1. Інформаційна продукція - матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення потреб суб'єктів інформаційних відносин. Інформаційною послугою є діяльність з надання інформаційної продукції споживачам з метою задоволення їхніх потреб.
2. Інформаційна продукція та інформаційні послуги є об'єктами цивільно-правових відносин, що регулюються цивільним законодавством України.
 
Стаття 24. Заборона цензури та заборона втручання в професійну діяльність журналістів і засобів масової інформації
1. Забороняється цензура - будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача узгоджувати інформацію до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації. Ця заборона не поширюється на випадки, коли попереднє узгодження інформації здійснюється на підставі закону, а також у разі накладення судом заборони на поширення інформації.
2. Забороняються втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб'єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.
3. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, тягне за собою відповідальність згідно із законами України.           
 
Стаття 25. Гарантії діяльності засобів масової інформації та журналістів
1. Під час виконанні професійних обов'язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом.
2. Журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб'єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством.
3. Журналіст має право не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дозволяє встановити джерела інформації, крім випадків, коли його зобов'язано до цього рішенням суду на основі закону.
4. Після пред'явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій, крім випадків, передбачених законом.
5. Журналіст має право поширювати підготовлені ним матеріали (фонограми, відеозаписи, письмові тексти тощо) за власним підписом (авторством) або під умовним ім'ям (псевдонімом).
6. Журналіст засобу масової інформації має право відмовитися від авторства (підпису) на матеріал, якщо його зміст після редакційної правки (редагування) суперечить його переконанням.
7. Права та обов'язки журналіста, працівника засобу масової інформації, визначені цим Законом, поширюються на зарубіжних журналістів, працівників зарубіжних засобів масової інформації, які працюють в Україні.
 
Стаття 26. Акредитація журналістів, працівників засобів масової інформації  
1. З метою створення сприятливих умов для здійснення їх професійної діяльності суб‘єкт владних повноважень може здійснювати акредитацію журналістів, працівників засобів масової інформації. Усі дії, пов'язані з акредитацією, мають ґрунтуватися на принципах відкритості, рівності, справедливості з метою забезпечення права громадськості на одержання інформації через засоби масової інформації. Відсутність акредитації не може бути підставою для відмови в допуску журналіста, працівника засобу масової інформації на відкриті заходи, що проводить суб‘єкт владних повноважень.
2. Акредитація журналіста, працівника засобу масової інформації здійснюється безоплатно на підставі його заяви або подання засобу масової інформації. У заяві, поданій журналістом, працівником засобу масової інформації зазначаються його прізвище, ім'я та по батькові, адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності). До заяви додаються копії документів, що посвідчують особу та засвідчують її професійну належність. У поданні засобу масової інформації зазначаються його повне найменування, дата і номер реєстрації, адреса, адреса електронної пошти (за наявності), номер засобу зв'язку, прізвище, ім'я та по батькові журналіста, працівника засобу масової інформації, щодо якого вноситься подання. До подання додаються копії документів, що посвідчують особу. В акредитації не може бути відмовлено в разі подання усіх документів, передбачених цією частиною.
Суб‘єкт владних повноважень може встановлювати спрощений порядок акредитації.
3. Порядок акредитації, визначений суб'єктом владних повноважень, підлягає оприлюдненню.
4. Суб'єкти владних повноважень, що здійснили акредитацію журналістів, працівників засобів масової інформації, зобов'язані сприяти провадженню ними професійної діяльності; завчасно сповіщати їх про місце і час проведення сесій, засідань, нарад, брифінгів та інших публічних заходів; надавати їм інформацію, призначену для засобів масової інформації; а також сприяти створенню умов для здійснення запису і передачі інформації, проведення інтерв'ю, отримання коментарів посадових осіб.
5. У разі якщо захід проводиться відповідно до міжнародних або інших спеціальних протоколів, можуть встановлюватися особливі умови допуску журналістів. Такі особливі умови оприлюднюються на офіційному веб-сайті відповідного суб'єкта владних повноважень до проведення заходу.
6. Журналіст, працівник засобу масової інформації зобов'язаний дотримуватися встановлених суб'єктом владних повноважень правил внутрішнього трудового розпорядку, не перешкоджати діяльності його службових та посадових осіб.
7. Суб'єкти владних повноважень, що акредитували журналіста, працівника засобу масової інформації, приймають рішення про припинення акредитації у разі:
подання ним відповідної заяви;
неодноразового грубого порушення ним обов'язків, визначених цією статтею;
звернення засобу масової інформації, за поданням якого здійснена акредитація.
8. У рішенні про припинення акредитації вказується посадова особа чи службова особа (суб'єкт владних повноважень), яка прийняла відповідне рішення, дата прийняття рішення, підстава для прийняття рішення та порядок його оскарження. Письмове повідомлення про припинення акредитації видається або надсилається засобу масової інформації або журналістові, працівникові засобу масової інформації протягом п‘яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.
9. Рішення про припинення акредитації може бути оскаржено до суду в установленому порядку.
 
Розділ IV
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ІНФОРМАЦІЮ         
 
Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію
1. Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.     
 
Стаття 28. Неприпустимість зловживання правом на інформацію         
1. Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.  
 
Стаття 29. Поширення суспільно необхідної інформації     
1. Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
2. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
 
Стаття 30. Звільнення від відповідальності
1. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
2. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
3. Суб'єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною.
4. Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів встановлюються законами України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства» та іншими.   
 
Стаття 31. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди
1. У разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.
2. Суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.
 
Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 
1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.
2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.        
3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
у статті 2123:
•    в абзаці другому частини першої слова «від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти» замінити словами «від двадцяти п'яти до п'ятдесяти»;
•    в абзаці другому частини другої слова «від двадцяти п'яти до п'ятдесяти»» замінити словами «від п'ятдесяти до вісімдесяти»;
у статті 21226:
•    в абзаці другому частини першої слова «двадцяти п'яти» замінити словом «тридцяти»;
•    абзац перший частини другої викласти в такій редакції:
•    «Неправомірна відмова особи у наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у разі якщо така інформація підлягає наданню на вимогу правоохоронних органів, Рахункової палати»;
 
2) частину першу статті 200 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40 - 44, ст. 356) викласти в такій редакції:
«1. Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді»;
 
3) абзац дванадцятий статті 1 Закону України «Про державну статистику» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 43, ст. 362) викласти в такій редакції:
«статистична інформація - документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства».
 
4) у Законі України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 1, ст. 1, №46, ст.427; 1997 р., №15, ст.115; 2003 р., №29, ст.234, №30, ст. 247; 2004 р., №7, ст.51, №11, ст. 141, №16, ст. 238, №32, ст. 394):
статтю 27 виключити;
у статті 40:
•    назву викласти в такій редакції: «Стаття 40. Створення представництв зарубіжних друкованих засобів масової інформації»;
•    частину третю виключити;
 
5) у Законі України «Про науково-технічну інформацію» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 33, ст. 345):
•    абзац другий статті 1 викласти в такій редакції: «науково-технічна інформація - будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді»;
•    в частині першій статті 2 слова «документована на будь-яких носіях або публічно оголошувана» виключити;
 
6) частину другу статті 37 Закону України «Про інформаційні агентства» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 13, ст. 83) виключити;
 
7) статтю 3 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 49, ст. 299; 1998 р., №45, ст. 271; 2002 р., №48, ст. 361; 2006 р., №13, ст. 109) виключити;
 
8) статті 45 та 69 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 18, ст. 155 із наступними змінами) виключити.      
 
4. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
•    привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
•    забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону».

У К А З

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Питання забезпечення органами виконавчої влади
доступу до публічної інформації

 
     З метою    забезпечення    безумовного   виконання   органами
виконавчої  влади  Закону  України  "Про   доступ   до   публічної
інформації" (  2939-17  ),  реалізації конституційного права особи
вільно   збирати,   зберігати,   використовувати   і    поширювати
інформацію,  керуючись  частиною  другою  статті  102  Конституції
України ( 254к/96-ВР ),  п о с т а н о в л я ю:

     1. Кабінету Міністрів України:

     забезпечувати в установленому порядку здійснення фінансування
передбачених  Законом України "Про доступ до публічної інформації"
( 2939-17 ) заходів,  виконуваних розпорядниками  інформації,  які
утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України;

     затвердити у   визначений  Законом  України  "Про  доступ  до
публічної інформації" ( 2939-17 ) строк граничні норми  витрат  на
копіювання та друк документів;

     підготувати разом  із  Службою  безпеки  України та внести на
розгляд Верховної Ради України законопроект стосовно вдосконалення
законодавчих актів щодо доступу до інформації з обмеженим доступом
та відповідальності за порушення таких актів;

     запровадити моніторинг виконання  органами  виконавчої  влади
Закону України "Про доступ до публічної інформації" ( 2939-17 ) та
моніторинг судових рішень,  прийнятих у зв'язку з порушенням права
на  одержання  публічної  інформації,  здійснювати  в разі потреби
підготовку пропозицій   щодо   вдосконалення   названого    Закону
( 2939-17  )  та  вносити  їх  у  встановленому порядку на розгляд
Верховної Ради України;

     розробити і  внести  на  розгляд   Верховної   Ради   України
законопроекти щодо здійснення державного контролю за забезпеченням
розпорядниками інформації доступу до публічної інформації;

     ужити заходів   щодо   забезпечення   уніфікованого   підходу
стосовно  затвердження  органами  виконавчої  влади  інструкцій  з
питань обліку,  зберігання  і  використання  документів  та  інших
матеріальних носіїв, які містять відомості, що становлять службову
інформацію.

     2. Кабінету Міністрів України, центральним органам виконавчої
влади,   Раді  міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  обласним,
Київській,   Севастопольській    міським,    районним    державним
адміністраціям забезпечити безумовне виконання Закону України "Про
доступ до публічної інформації" ( 2939-17 ), зокрема:

     1) розробити і затвердити:

     форми запитів  на  інформацію,  які  повинні  містити  стислу
інструкцію   щодо  процедури  подання  запиту  на  інформацію,  її
отримання тощо;

     порядок складання,  подання запитів  в  усній,  письмовій  чи
іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою);

     2) запровадити облік запитів на інформацію;

     3) визначити  (утворити) спеціальні структурні підрозділи або
визначити  посадових  осіб,  які  організовуватимуть   доступ   до
публічної  інформації,  та  завдання таких структурних підрозділів
або осіб;

     4) визначити  спеціальні  місця  для  роботи  запитувачів  із
документами, що містять публічну інформацію, їх копіями, обладнати
такі місця відповідною оргтехнікою;

     5) створити умови для подання письмових запитів громадянами з
обмеженими фізичними можливостями;

     6) створити  з  метою  доступу  до публічної інформації та її
збереження систему обліку документів, що знаходяться у відповідних
розпорядників    інформації   і   містять   публічну   інформацію,
забезпечити обов'язкову реєстрацію в цій системі таких  документів
та  надання  доступу  до них за запитами,  оприлюднення зазначеної
інформації на офіційних веб-сайтах (а в разі їх  відсутності  -  в
інший прийнятний для громадян спосіб);

     7) забезпечувати  своєчасне оприлюднення проектів рішень,  що
підлягають  обговоренню,  а  також   систематичне   і   оперативне
оприлюднення та оновлення інформації про свою діяльність;

     8) забезпечити  оприлюднення в офіційних друкованих виданнях,
на веб-сайтах,  інформаційних  стендах,  в  інший  прийнятний  для
громадян спосіб інформації,  зазначеної у статті 15 Закону України
"Про доступ до публічної інформації" ( 2939-17 ),  форм запитів на
інформацію;

     9) затвердити  переліки  відомостей,  що  становлять службову
інформацію, та оприлюднити їх в установленому порядку;

     10) затвердити  інструкції  з  питань  обліку,  зберігання  і
використання документів та інших матеріальних носіїв,  які містять
відомості, що становлять службову інформацію;

     11) вживати  заходів  щодо  унеможливлення  несанкціонованого
доступу до наявної інформації про особу інших осіб;

     12) організувати  інформування  населення про права громадян,
передбачені Законом України "Про доступ  до  публічної інформації"
( 2939-17 );

     13) забезпечити  проведення навчань і підвищення кваліфікації
заступників  керівників  органів  виконавчої  влади,   працівників
структурних   підрозділів   та   відповідальних   осіб   з  питань
забезпечення доступу до публічної інформації;

     14) сприяти депутатам місцевих рад, громадським організаціям,
громадським  радам,  громадянам у здійсненні громадського контролю
за забезпеченням органами виконавчої влади  доступу  до  публічної
інформації  шляхом  проведення  громадських  слухань,  громадської
експертизи тощо.

     3. Покласти на  керівників  центральних  і  місцевих  органів
виконавчої  влади  персональну  відповідальність  за  забезпечення
належного виконання відповідними  органами  вимог  Закону  України
"Про доступ до публічної інформації" ( 2939-17 ).

     4. Запропонувати   органам   місцевого  самоврядування  вжити
заходів  щодо   забезпечення   доступу   громадян   до   публічної
інформації.

     5. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.
 

 Президент України                                      В.ЯНУКОВИЧ

 м. Київ, 5 травня 2011 року
          N 547/2011

Підписка на розсилку
Розсилка матеріалів виконується за допомогою сервісу Google FeedBurner